АССОЦИАЦИЯ ИУДАИКИ УКРАИНЫ
Еврейская история и культура в Украине:
Материалы конференции (Киев, 8 - 9 декабря 1994 г.)

© Ассоциация иудаики Украины

В.А.Войналович (Полтава)

НАСТУП НА IУДЕЙСЬКI ГРОМАДИ В УКРАЇНI В 60-80 РОКАХ

У кiнцi 50-х - на початку 60-х рокiв в Українi створилися вкрай несприятливi умови для дiяльностi iудейських громад. У цей перiод спостерiгається масове зняття їх з державної реєстрацiї. Так, якщо в 1959 р. в республiцi дiяла 41 iудейська громада, то на кiнець 1962 р. їх залишилось лише 15. До того ж, молитовнi будинки (синагоги) мали лише 13 громад.

Всiляко обмежуючи вплив iудаїзму на вiруючих, в першу чергу на громадян єврейської нацiональностi, вище полiтичне керiвництво, уряд УРСР, мiсцевi партiйнi та радянськi органи, правоохороннi структури нерiдко ставали на шлях вiдвертої компрометацiї iудейських громад та їх пастирiв. Наприклад, 21 квiтня 1962 р. завiдуючий вiддiлом пропаганди i агiтацiї ЦК КПУ Г. Шевель iнформував Полiтбюро ЦК Компартiї України про те, що "... Львiвський обком партiї разом з органами КДБ, здiйснив ряд заходiв по компроментацiї активу iудейської громади через вiруючих. В обласнiй газетi "Львiвська правда" було опублiковано серiю статей, в яких розвiнчувались шахрайськi дiї єврейських клерикалiв, що проводили в синагозi валютнi i спекулятивнi махiнацiї та отримували значнi прибутки за рахунок вiруючих... Виходячи з цього, виконком Львiвської обласної Ради депутатiв трудящих поставив питання перед Радою в справах релiгiйних культiв при РМ СРСР про зняття з реєстрацiї iудейської релiгiйної громади м. Львова".

Досвiд львiв'ян одразу ж був пiдтриманий владними структурами. Уповноважений Ради у справах релiгiйних культiв при Радi Мiнiстрiв УРСР К.Полонник у своїй доповiднiй записцi вiд 13 листопада 1962 р. пропонував поширити його в iнших областях України.

Характерно, що скорочення iудейських релiгiйних громад супроводжувалось зростанням кiлькостi мiн'янiв - незареєстрованих релiгiйних об'єднань. На початку 1968 року в республiцi функцiонувало 20 синагог - 52 мiн'яни. Як правило, мiн'яни об'єднували громадян за рiвнем освiти, професiєю i навiть вiком. Наприклад, у Києвi на вул. Батиєвiй тривалий час функцiонував молодiжний мiн'ян.

Засоби масової iнформацiї намагалися представити мiн'яни у виглядi якихось пiдпiльних органiзацiй. Газета "Київська правда" в своїй статтi "Таємницi мiн'ян" переконувала своїх читачiв, що головною метою мiн'янiв є не задоволення релiгiйних потреб вiруючих, а культивування "нацiоналiстичних почуттiв", iдей "виключностi", "богообраностi" єврейського народу, шкiдливих концепцiй сiонiзму. Особливо хвилювало газету, яка викривала мiн'ян в м.Богуславi на Київщинi, що євреї, збираючись по суботах, слухали тут проповiдi про основи iудаїстської моралi, якi їм читали Йосип Бабич, Мойша Становський, Нухим Гомберг, Iсаак Дучинський та iншi.

Розглядаючи зростання мiн'янiв, як форму опору послiдовникiв iудаїзму, необхiдно вiдзначити також утворення в кiнцi 50-х - початку 60-х рокiв стацiонарних та пересувних пiдпiльних хедерiв (iудейсько-релiгiйна початкова школа для хлопчикiв). Органи КДБ зафiксували в цей перiод утворення хедерiв на Закарпаттi - в м. Ужгородi, м.Виноградовi та в рядi iнших населених пунктiв республiки.

Не зменшилася кiлькiсть незареєстрованих iудейських громад i в 70-х - на початку 80-х рокiв. Уповноваженими в справах релiгiї було виявлено на 1977 рiк 54 мiн'яни. Причому, на їх думку, загальна кiлькiсть мiн'янiв була значно бiльшою.

Таким чином, заходи, спрямованi на дискредитацiю iудаїзму не приносили бажаних наслiдкiв. Бiльше того, вони лише стимулювали процес виходу iудейських громад з-пiд впливу держави.