АССОЦИАЦИЯ ИУДАИКИ УКРАИНЫ
Еврейская история и культура в Украине:
Материалы конференции (Киев, 8 - 9 декабря 1994 г.)

© Ассоциация иудаики Украины

Олександра Войналович (Полтава)

ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ ЕВРЕЙСКОI ШКIЛЬНОI ОСВIТИ В УКРАIНI В 20-Х РОКАХ

В налагодженi роботи єврейських нацiональних шкiл Центральному єврейському бюро при Наркомосi України доводилось долати чимало труднощiв. Перш за все треба було взяти до уваги розпорошенiсть єврейського населення в Українi, що вимагало спецiальних пiдходiв у розмiщеннi єврейських шкiл, їх найбiльш рацiональному комплектуваннi. Причому, далеко не завжди цi завдання вдавалося вирiшувати належним чином. Якщо в деяких регiонах України /Подiлля, Проскурiвщина/ бiльшiсть єврейських шкiл були перевантаженi, то в рядi великих мiст /Київ, Днiпропетровськ, Харкiв/ спостерiгалися неповнi комплекти шкiл.

Численнi проблеми постали перед органами народної освiти в зв`язку з переселенням єврейського населення у спецiально вiдведенi землеробськi райони. В останнiх необхiдно було в найкоротшi термiни створити розгалужену мережу єврейських шкiл. Так, за матерiалами Раднацмену в районах Криворiзької округи, де було 2500 єврейських дiтей шкiльного вiку, необхiдно було вже в 1926-1927 н.р. збудувати не менше 10 шкiл, Херсонської округи - 4 школи, Запорiзької та Марiупольської округ - вiдповiдно 8 i 10, Одеської округи - 5 шкiл. Всього ж в новозаселених районах потрiбно було збудувати 33-35 єврейських шкiл.

Про труднощi, пов`язанi з вiдкриттям та будiвництвом шкiл в новозаселених єврейських районах, повiдомив 16.03.26 р. члена Колегiї НКО УСРР Бутвина заступник голови Раднацмену Левiтан: "Раднацмен звертає вашу увагу на скрутне становище шкiльної справи в районах єврейських переселенцiв на землю, на землю, особливо в справах будiвництва шкiл... Оскiльки переселення... проводиться з рiзних округ УРСР у масовому масштабi, окрвиконкоми Криворiжжя, Запорiжжя, Херсрнщини не мають змоги збудувати необхiдну кiлькiсть шкiл з власних коштiв, маючи на увазi ще i те, що їм потрiбно буде взяти на своє утримання вчительство."

Як переконувала практика, вирiшувати вищеозначенi проблеми було надзвичайно важко, незважаючи на те, що НКО УСРР та його органи на мiсцях мали пiдтримку у виглядi спiльної постанови ВУЦВКу та Раднацмену України "Про заходи до полiпшення стану єврейських працюючих мас", прийнятої 19 травня 1926 р. В нiй, зокрема, говорилося: "Доручити НКО забезпечити навчання дiтей єврейської людностi в школах їх рiдною мовою або мовою мiсцевої людностi з вибору батькiв".

В процесi будiвництва єврейської нацiональної школи працiвникам органiв народної освiти України доводилось враховувати традицiї, що iснували в середовищi єврейського населення. Так, сильною була традицiя вiддавати 5-6-рiчних дiтей в хедерабо до приватних учителiв. Вважалось, що саме в цьому вiцi доцiльно було розпочинати навчання.

Оскiльки системою народної освiти України передбачалось навчання з 7-рiчного вiку, то чимало громадян з числа єврейської нацiональностi ставились до неї упереджено. Щоб подолати цю упередженiсть, Київська окрнаросвiта запропонувала НКО розкласти навчальну програму єврейських дiтей не на 7, а на 8 рокiв навчання, приймаючи їх до школи з 6-7 рокiв. Протягом другої половини 20-х рокiв на 8-рiчну освiту вона перевела 12 з 13 шкiл м.Києва, а також 5 з 10 шкiл Київської округи. Досвiд киян був поширений i в iнших округах республiки.

Наскiльки складним був процес розгортання єврейських шкiл свiдчив також обiжник Наркомосу України до всiх Окрiно вiд 8 червня 1929 р. "Про роз`яснювальну роботу серед нацменнаселення щодо нацполiтики та культбудiвництва". В ньому зазначалося: "Постановою РНК вiд 21.08.28 р. по доповiдi ЦСУ УСРР про пiпсумки шкiльного перепису визнано, що охоплення дiтей нацменiв школою з рiдною мовою викладання недостатнє i що в дальшому треба вжити заходiв до пiдвищення ступеню навчання дiтей рiдною мовою. НКО вважає, що однiєю з причин недостатнього охоплення дiтей на мiсцях є те, що поставлено кволо роз`яснювальну роботу серед батькiв про нашу нацiональну полiтику та про доцiльнiсть i користь навчання дiтей рiдною мовою". В обiжчику пропонувалось ширше використовувати такi форми пропаганди, як виставки в школах для нацiональних меншин, бесiди з батьками безпосередньо на виробництвi, iншi дiйовi заходи.

Наведенi нами факти яскраво свiдчать про те коло проблем, на тлi яких розвивалася мережа єврейських нацiональних шкiл. ¤х розв`язання було можливим при наявностi цiлого ряду факторiв - взаєморозумiння мiж центральними та мiсцевими органами народної освiти, вiдповiдної зацiкавленостi радянських органiв, видiленнi вiдповiдних асигнувань тощо.