АССОЦИАЦИЯ ИУДАИКИ УКРАИНЫ
Еврейская история и культура в Украине:
Материалы конференции (Киев, 8 - 9 декабря 1994 г.)


© Ассоциация иудаики Украины



Пшеничний (Дрогобич)

ЯКIВ ОРЕНШТАЙН I ЙОГО КНИГОВИДАВНИЧА ДIЯЛЬНIСТЬ

У 1995 р. вiдзначатимемо 120 рiчницю вiд дня народження Якова Оренштайна. Навряд урочистостi з цiєї нагоди будуть гучними, бо ж i українська, i єврейська громадськiсть нашої держави досi ще мало знають про Якова Оренштайна, який був на культурному полi України, коли можна так сказати, цiлим книговидавничим iнститутом.

Упродовж десятирiч комуно-большовицькi iдеологи чiпляли чорний знак заборони на висвiтлення важливих проблем української, єврейської та культур iнших народiв України. Тодi годi було й думати про наукову розвiдку чи бодай згадку про Якова Оренштайна i його подвижницьку працю в iм"я української культури. Сьогоднi маємо нагоду повернути нашим народам iмена тих дiячiв, якi, долаючи труднощi i непорозумiння, часто терплячи при цьому матерiально i морально, зводили мости мiж українцями i євреями, мрiючи про щасливу будучнiсть цих двох народiв.

Вiдомо, що Якiв Оренштайн народився 1875 р. Якихось бiльш суттєвих деталей бiографiї Я. Оренштайна немає. Можна лишень здогадуватись, що походив вiн iз знаної на Коломийщинi родини. Лист редакцiї УЗЕ /Українська Загальна Енциклопедiя/ до Я. Оренштайна закiнчується словами: "Здоровимо щиро Вас i Вашого батька...", якi стверджують вищесказане. Подальший життєпис Якова Оренштайна вкладається у кiлька рядкiв в енциклопедiї:"...засновник i власник видавництва "Українська Накладня" у Коломиї /з 1903 / i Берлiнi /1919 -1932/, що видавало унiверсальну бiблiотеку пiд назвою "Загальна бiблiотека" /всього 230 томiв/, iлюстрованi твори українських клясикiв i сучасних письменникiв, бiблiотеку українських й iноземних романiв, музичнi твори, шкiльнi пiдручники, атласи й географiчнi мапи, книги для дiтей, суспiльно-полiтичнi тощо..." Сьогоднi ця iнформацiя iз УЗЕ вже застарiла, позаяк стало вiдомо, що в серiї "Загальна Бiблiотека" вийшло бiльше, анiж 230 томiв українських книг. Завершується статейка про Я. Оренштайна скупими, однак промовистими для усiх нас рядками: "З 1933 року Оренштайн переїхав до Варшави, де мав книгарню; з квiтня 1939 року доля невiдома".

Починаючи з Коломиї в 1903 р. i до 1933 р., коли Якiв Оренштайн, тiкаючи з Берлiну вiд антижидiвської кампанiї гiтлерiвцiв, в "Загальнiй Бiблiотецi" появилося 238 томiв, з того 113 у Коломиї i 125 у Берлiнi.

Перiодика 1933 - 1939 рокiв може сказати допитливому дослiдниковi дещо про цей перiод життя Якова Оренштайна, а матерiяли варшавського гетто - про цей останнiй, найтрагiчнiший.

Повернемося до книговидавчої дiяльностi Якова Оренштайна. Отже, вiдомо, що у програмовiй своїй серiї книжок "Загальна Бiблiотека" вiн видав 238 томiв. Однак, цiєю серiєю книговидавнича дiяльнiсть Якова Оренштайна не обмежувалась. Поза серiєю вiн видав ще багато цiкавих i цiнних книг, серед яких "Народний декляматор" на 320 сторiнок, "Перший атлас в українськiй мовi" Мирона Кордуби,"Атлас географiчний", де було 24 карти, "Коляди i щедрiвки" - два видання, з нотами i без них, кiлька "Сiчових спiваникiв", десятки книжок для українських i єврейських дiтей. Пiдкреслюю - українських i єврейських, позаяк у схiднiй Галичинi усi євреї гарно розмовляли українською мовою, яку вивчали i з книжок, виданих Я. Оренштайном.

Вiдомо, що книговидавцi схiдної Галичини, окрiм книг, видавали ще й поштовi листiвки з видами мiст, з репродукцiями картин вiдомих i мало знаних митцiв. Були листiвки поздоровчого характеру, а також гумористичнi, сатиричнI, мiлiтарнi. На багатьох листiвках зафiксованi iсторичнi подiї, мiсця боїв, воєннi цвинтарi, живi i полеглi герої... Листiвки видавали - в Дрогобичi Леон Розенштейн, в Чортковi - Юда Бретшнейдер, у Чернiвцях - А. Тенненбаум i Юзеф Горовiц, у Коломи - Ха с i Якiв Ореншштайн. I коли названi /а також i не названi/ тут мною видавцi поштових листiвок в основному спецiалiзувались на виготовленнi своєї продукцiї, що вiдтворювала види мiст i мiсцевостей схiдної Галичини чи Буковини, то Якiв Оренштайн - явище унiкальне. Вiн принципово видавав листiвки виключно з українською тематикою: види мiст України, український народний побут, iсторiя України i її письменства. Якiв Оренштайн видав 16 iлюстрацiй О.Сластьона до "Гайдамакiв" Т. Шевченка, 10 листiвок iлюстрацiй Я. Петрака до "Захара Беркута" I. Франка, 16 кольорових листiвок до "Тараса Бульби" М.Гоголя, 16 чорнобiлих листiвок до "Чорної Ради" П.Кулiша... Надзвичайно цiннi листiвки Якова Оренштайна з iсторiї Сiчових Стрiльцiв.

Хочу сказати ще про один вид дiяльностi Якова Оренштайна i заснованого ним у Коломиї видавництва "Галицька накладня". На однiй iз книг, що зберiгається в бiблiотецi коломийського бiблiофiла I. Бiлинкевича, є виконана друкарським способом налiпка: "Книгарння i випожичальня книг Якова Оренштайна". Таким чином книговидавець i торгiвець виконував ще одну благородну функцiю - позичав книги для читання тим, хто не мiг їх купити. Треба сказати, що цiни на книги Якiв Оренштайн свiдомо занижував. У пiслясловi "Вiд видавництва", видрукованому наприкiнцi першої книги "Галицької накладнi" - тому першому "Начерку iсторiї української лiтератури" Богдана Лепкого, сказано: "Цiну кладемо безпримiрно низьку, щоб нiхто не думав, що числимо на великi зиськи i щоб нiхто не мiг нарiкати, що рад би купити собi книжку, але дорога, та й не годен...".

Що ж видавав Якiв Оренштайн у "Галицькiй накладнi" в Коломиї, а потiм у Берлiнi? Звичайно, усiх книг перелiчити не можна, ось лише кiлька iмен i назв, якi свiдчать i про культуру видавця, i про його намагання бути якомога кориснiшим українському народовi.

Першою книгою "Галицької накладнi" був перший том "Начеркiв iсторiї української лiтератури" Богдана Лепкого, який побачив свiт 1909 р. Пiсля того з"явились "Запорожцi" I.С. Нечуя-Левицького, "Скошений цвiт" В. Барвiнського, "Тарас Бульба" М.Гоголя,"Кармелюк" Марка Вовчка, "Орися" П. Кулiша, "Меланхолiйний вальс" О. Кобилянської, твори О.Федьковича, О. Кониського, "Гайдамаки" Т.Шевченка, "Коротка iсторiя Козаччини" В. Антоновича, "Лiтературна характеристика М. Коцюбинського" С. Єфремова, "Полонений на Кавказi" Лева Толстого, "Гуморески" Аркадiя Аверченка, твори Бергсона, Франса, Шоу, Шнiцлера, Платона, Нiцше, Iбсена, Мольєра... Як бачимо, широко представлена українська, росiйська, захiдно-європейська i свiтова лiтература. I усе це робила одна людина з вiрою у вiдродження українського народу, з вiрою у його свiтлу будучнiсть. У своєму листi до українського громадського дiяча Олександра Барвiнського Якiв Оренштайн пише:" ...менi не так ходить о зиск материяльний, як о моральний". Хiба це не свiдчить про його високий український патрiотизм? До речi, цю рису Якова Оренштайна зауважив i вiдомий український книгознавець i бiблiотекознавець Лев Биковський, який у своїй книзi "Книгарнi - Бiблiотеки - Академiя", виданої 1971 р. у Мюнхенi, писав: "Коли навеснi 1918 року нiмцi зайняли Україну, Я. Оренштайн вiдвiдав Київ, обстежив тут український книгодрукарсько-видавничий ринок i особливо уподобав товариство "Друкар"...Я. Оренштайн мав не тiльки багаторiчний книгарсько-видавничий досвiд, але й вiдзначався українським нацiонально-iдейним пiдходом до цiєї справи. Вiн зорiєнтувався в високих якостях осiб, згромаджених довкола "Друкаря", їх розумових спроможностях, в новiй атмосферi, що вони її намагалися творити, виводячи українство й українськi справи з меж дотогочасної просвiтянщини на "широкий свiт" i вищий рiвень культури, зокрема в царинi української iсторичної науки. Такого роду українське книгарсько-видавниче пiдприємство, з колом науковцiв, зiбраних бiля нього, надавалося для спiвпрацi з ним. Йому з ними було "по дорозї"!" Коли сказати, що "Друкар" - це П.Зайцев, К.Широцький, Гр. Голоскевич, Ю.Нарбут, С.Русова, В.Мiяковський, М. Бiляшiвський, В. Модзалевський, то у 1918 р. Якову Оренштайну було "по дорозi" iз нацiонально свiдомими дiячами української культури.

Про Київ 1918 р. є згадка у листах Якова Оренштайна до Василя Сiмовича:"Я приїхав iз Києва i привiз Вам вiтання з прекрасної України. Обставини там ще цiлком заплутанi, справжнiй хаос, спричинений нездалим урядуванням i дипломатiєю, i цiлком неможливо передбачити, чи i коли встановиться стан порядку". Iз Василем Сiмовичем Якова Оренштайна в"язала тiсна дружба i спiвпраця. Я. Оренштайн пiдганяв В. Сiмовича, турбуючись про те, аби книги вчасно потрапляли до читача, аби книги сприяли росту нацiональної свiдомостi українцiв. У тому ж листi вiд 27 квiтня 1918 р. Якiв Оренштайн пише: "Ви повиннi знати, як важливо саме зараз постачати в Україну багато доброї лiтератури".

Дехто може подумати, що Якiв Оренштайн мав великий зиск iз видання книг. Нiчого подiбного. Бiльше того, часами вiн терпiв матерiальну скруту. Звернемось знову до листiв Якова Оренштайна до В. Сiмовича, якi я тепер за допомогою д-ра М. Феллера готую до друку. У листi вiд 26 жовтня 1923 р. вiн пише:" Ваш лист я одержав учора, i читаючи його нiби сидiв у Празi за шинкою i склянкою пива, на жаль лише у фантазiї. Тут ми можемо дiстати лише шмат маргарини. Нашi життєвi потреби спадають щодня, а турботи зростають щогодини". Однак i в такому станi Я. Оренштайн дбає про видання українських книг. "Межи часом я нiчого не видаю. Будуть лише окремi книжечки Коцюбинського, а тепер доведеться попрацювати над Єфремовим...". Тут мається на увазi двотомова "Iсторiя українського письменства", яку Я.Оренштайн видав 1924 р., тобто швидше як за рiк пiсля цього листа.

Iз листiв Якова Оренштайна довiдуємося i про склад його сiм"ї. Дружина, Розалiя Оренштайн, у листi до дружини Василя Сiмовича пише про тяжко хвору доньку Регiну, згадує Аделiну i Йосипа, якi жили десь далеко, однак добре, що тiшило родину.

У серединi 1924 р. фiнансова ситуацiя видавництва Якова Оренштайна, очевидно, полiпшується, i вiн береться видавати романи Богдана Лепкого "Пiд вечiр", трилогiю "Мазепа", монографiю про Костомарова i Карпенка-Карого. Наприкiнцi 1924 - на початку 1925 р.р. Якiв Оренштайн здiйснює грандiозний план: видає тритомник Марка Вовчка з грунтовною передмовою i примiтками Богдана Лепкого. Коли згадати , що до цього Якiв Оренштайн видав п"ятитомник Тараса Шевченка /за сьогоднiшнiми поняттями майже академiчне видання/, то можна тiльки подивуватися енергiї, завзяттю, жертовностi цiєї людини у служiннi Українi.

Iз усього висловленого не з"ясованою залишилася одна проблема: чи Якiв Оренштайн вiдчував себе євреєм, чи питання нацiональної iдентичностi було йому цiлком байдуже? Дати вичерпну вiдповiдь на цi непростi запитання ще не можна, однак деякi мiсця листування Якова Оренштайна свiдчать. що вiн усвiдомлював себе євреєм. У листi до Василя Сiмовича вiд 19 травня 1924 р., вказуючи на труднощi, якi переживали українськi виробництва, роботу яких перейняв на себе Я. Оренштайн, вiн приписує фразу: "Як бiда, то до жида", що певною мiрою обгрунтовує сказане вище.

Отже, в особi Якова Оренштайна ми маємо єврея, який був великим українським патрiотом. Його життя, досi мало дослiджене, треба вивчити всебiчно, i хай воно послужить прикладом сучасникам, євреям i українцям, усiм, хто живе на благодатнiй i багатостраж- дальнiй українськiй землi.