АССОЦИАЦИЯ ИУДАИКИ УКРАИНЫ
Еврейская история и культура в Украине:
Материалы конференции (Киев, 8 - 9 декабря 1994 г.)

© Ассоциация иудаики Украины

А.Подольський (Київ)

ВИКЛАДАННЯ ГОЛОКОСТУ: АЛЬТЕРНАТИВИ I ПЕРСПЕКТИВИ

В iсторiї єврейського народу в ХХ столiттi сталися двi подiї: Катастрофа європейського єврейства в роки другої свiтової вiйни /1939-1945 рр./ i утворення держави Iзраїль /1948 р./, якi докорiнно змiнили стан сучасного єврейства.

Нацистський геноцид євреїв став не тiльки трагедiєю євреїв, але й чорною сторiнкою iсторiї країн Європи i свiту взагалi. Без вивчення та дослiдження цiєї проблеми неможливо зрозумiти в повному обсязi сучаснi iсторичнi процеси. Тому я вважаю цiлком закономiрним вивчення цiєї теми в середнiх i вищих учбових закладах в курсах новiтньої iсторiї.

У перiод другої свiтової вiйни було знищено 6 млн. эвреїв, приблизно 1 мiльйон 500 тисяч з них - це були українськi євреї. У кожної єврейської родини в Українi обов'язково є загиблий в численних ярах та долинах смертi, в гетто i канцтаборах, на фронтi i в партизанських загонах. Радянський Союз /в тому числi, на жаль, i Україна/ залишився пiсля вiйни єдиною країною, серед всiх окупованих нацистами держав Європи, де так i не було вiдкрито жодного музею, не написано пiдручника, не створено фiльмiв про катастрофу.

Поряд з цим ми повиннi знати, що сьогоднi тема Голокосту входить в число трьох головних понять, якими американськi євреї визначають свiй зв'язок з єврейським народом, визначають себе як етнос. А в далекому Мельбурнi австралiйськi нащадки жертв Катастрофи об'єднуються в окреме товариство. Вiдомий американський кiнорежисер С.Спiлберг казав: "У свiтi залишилось приблизно 350 тисяч, якi пережили Катастрофу. Вони готовi розповiсти вам про те, що пройшли. Прислухайтесь до них. Це минуле волає до вас" (1).

Уроки Голокосту починаються з його вивчення. Сьогоднi в демократичнiй, сувереннiй Українi це стало можливим. З'явилась лiтература по цiй проблемi /насамперед з Iзраїлю/, дослiдникам вiдкрилися власнi архiви. Є ентузiасти, якi викладають курс Катастрофи по авторськiй програмi, в школах i лiцеях /не обов'язково, доречi, єврейських/.

У 1993-1994 навчальному роцi в Програмi Мiнiстерства освiти України з iсторiї з'явились роздiли, присвяченi темi Катастрофи. Але у викладаннi цiєї теми в єврейських учбових закладах i в українських чи росiйських мають мiсце iстотнi розходження.

Говорячи про сучаснi концепцiї викладання Голокосту, якi iснують у свiтовiй iсторичнiй науцi, я перш за все мав на увазi науковi розробки iзраїльської iсторiографiї. В Iзраїлi iсторiя Катастрофи вивчається в середнiх та вищих учбових закладах окремим спецкурсом, в iзраїльських унiверситетах iснують кафедри по вивченню Катастрофи європейського єврейства, якi займаються всебiчним дослiдженням рiзних аспектiв цiєї проблеми. В Iзраїлi розробленi грунтовнi навчальнi курси з Голокосту, якi мiстять науковi i методичнi рекомендацiї, а також змiстовну бiблiографiю даної теми. Пiд час вивчення такого курсу слухачi мають змогу не тiльки пiдвищити рiвень iсторичних знань, але й прийти до розумiння процесiв, якi призвели до Катастрофи, а також звернутися до розгляду серйозних фiлософських i моральних питань.

На сьогоднi деякi курси перекладенi росiйською мовою. Перш за все слiд назвати курс лекцiй про Голокост, складений науковим колективом пiд керiвництвом доктора Одера Шремера при Унiверситетi Бар-Iлан, а також спецiальний курс Вiдкритого Унiверситету Iзраїля /Тель-Авiв/, який складається з чотирьох частин i має назву "В дни Катастрофы". Авторами цього спецкурсу є професори Дан Мiхаелi, Дан Мiхман i доктор Iєхаiм Вайц.

У цьому курсi розглядаються такi теми: юдофобiя i антисемiтизм; нацистська антиєврейська полiтика в Нiмеччинi в 30-i роки; етапи Катастрофи; знищення євреїв головним чином на прикладi Польщi; єврейський Опiр; єврейство пiсля Катастрофи (2).

Цей спецкурс охоплює майже всi головнi iсторичнi моменти Голокосту, але, на мiй погляд, у ньому є один суттєвий недолiк: в жоднiй з його чотирьох частин не вiдображено геноцид євреїв на теренах Радянського Союзу, хоч полiтика "остаточного вирiшення єврейського питання" /ендлезунг/ почалась пiсля нападу на СРСР i не менш як 35% жертв катастрофи - це радянськi євреї (3).

При пiдготовцi теми Голокосту безумовно необхiдно використовувати матерiали iзраїльських дослiдникiв, але повнiстю переносити їх на наш грунт не має сенсу. При викладаннi курсу Катастрофи в єврейських i неєврейських учбових закладах України треба використовувати й збiрки документiв, якi в рiзнi роки виходили у нас /"СС в действии", Матерiали Нюрнбергського процесу, "Нiмецький окупацiйний режим на Українi", "Черная книга"), а також монографiї I.Арада, I.Гутмана, Ш.Спектора, Т.Першиної, М.Семiряги, Ю.Шульмейстера, О.Кузнєцова, С.Єлiсаветського, М.Коваля та iн.

Що стосується Програми по iсторiї Мiнiстерства освiти України, i взагалi, чи є можливiсть в цих рамках розкрити цю тему, то геноцид євреїв висвiтлюється в рамках вивчення теми другої свiтової вiйни. В Програмi з iсторiї України вiдведена одна година на тему: "Розстрiл єврейського населення в Бабиному Яру" /взагалi на тему "Україна в роки другої свiтової вiйни" вiдведено 10 годин/. У Програмi всесвiтньої iсторiї - двi теми: "Гiтлерiвський геноцид євреїв у Європi. Гетто, Треблiнка. Масове знищення в концтаборах" /взагалi на тему "Друга свiтова вiйна вiдведено 20 годин/.

Цi теми викладаються в 11-му класi паралельно, фактично з'єднавши уроки, присвяченi Голокосту. Таким чином, виходить, що на вивчення цiєї проблеми дається три академiчних години. До цього ще є можливiсть додати три години з резервних урокiв, що дає в сумi 6 годин. Чи достатньо цього часу? Порiвнюючи українську програму з окремим курсом, розробленим Вiдкритим Унiверситетом Iзраїлю, пересвiдчуєшся, що недостатньо. Це перш за все стосується єврейських денних шкiл.

Що ж стосується українських шкiл, то, виходячи з власного досвiду, вважаю: шести занять цiлком достатньо, бiльш того, в неєврейському учбовому закладi я б не радив детальнiше зупинятися на данiй темi, тому що це може призвести до парадоксальних результатiв. Головне - досягти розумiння учнями унiкальностi Катастрофи, нi в якому разi не зменшуючи трагедiю iнших народiв, потерпiлих вiд нацистського геноциду.

Учнi повиннi запам'ятати такi моменти: пiд час другої свiтової вiйни нацисти та їх посiпаки знищили приблизно 6 мiльйонiв євреїв, третину народу. Це була спроба знищити саме єврейство, причому знищення вiдбувалося на базi расових теорiй, якi проголошували євреїв "унтерменшн" /недолюдками/. Їх знищення морально реабiлiтувалося i вважалося благородною справою. Сам факт знищення 6 мiльйонiв людей є неймовiрним, таким, що переступає мiру людського розуму. Вiн гостро ставить питання про природу людини, про сили, що керують поведiнкою людини i людського суспiльства.

Якщо цi моменти вдасться розкрити на заняттях, то завдання можна вважати виконаним. Що стосується викладання чисто фактологiчного матерiалу, то я дотримуюсь такої схеми подачi iнформацiї: 1) нацистська расова теорiя - як основа гiтлерiвського антисемiтизму; 2) антиєврейська полiтика фашистської Нiмеччини /1933-1939 рр./; 3) концентрацiя євреїв у гетто i таборах смертi /1939-1941 рр./; 4) полiтика "остаточного вирiшення єврейського питання" /1941-1945 рр./.

Я вважаю, що "доба Голокосту" - це весь перiод перебування нацистiв при владi - 1933-1945 рр.

На заняттях, присвячених полiтицi "ендлезунга" /1941-1944 рр./, треба бiльше уваги придiляти геноциду українського єврейства, тому що це сприяє глибокому i емоцiйному розумiнню Катастрофи.

В Українi в роки нiмецької окупацiї (1941-1944 рр.) загинуло по рiзним даним вiд 1 млн. 200 тисяч до 1 млн. 400 тис. євреїв. Ця цифра складає не менш як 70-75% усiх знищених євреїв СРСР. На сьогоднi вiдомо 248 мiсць масового знищення євреїв в Українi. Учнi повиннi знати мiсця, якi стали символом трагедiї народу - Бабин Яр у Києвi, Яновський Табiр у Львовi, Дробицький Яр у Харковi, Жандармська балка Днiпропетровська, табори Транснiстрiї, Бердичiв, Житомир, Хорол, Радомишль, Умань. А скiльки ще було безiменних могил!

Вважаю також обов'язковим при викладаннi розповiсти про протидiю приречених жертв нацизму i про єврейський збройний опiр - повстання в гетто, таборах, участь в пiдпiллi, партизанському русi, єврейському русi Опору, про євреїв-героїв, воїнiв армiй країн антигiтлерiвської коалiцiї.

Тему Голокосту в єврейських учбових закладах треба викладати окремим спецкурсом, висвiтлюючи перш за все такi моменти, як витоки i причини традицiйної юдофобiї, становище євреїв на європейському континентi мiж двома свiтовими вiйнами; порiвняльний аналiз мiж християнським та расовим антисемiтизмом; причини байдужого ставлення багатьох демократичних країн свiту до нацистської полiтики знищення євреїв; витоки колаборацiонiзму i рятування євреїв представниками iнших народiв. Також необхiдно з'ясувати демографiчнi наслiдки Катастрофи, її роль у створеннi єврейської держави. Має сенс перед учнями єврейської школи поставити питання: яке мiсце займає Катастрофа у свiдомостi єврейського народу в наш час?

На сьогоднi в свiтовiй iсторiографiї не iснує єдиної концепцiї викладання. В кожнiй країнi, яка пережила Катастрофу, є свiй погляд на проблему, своя специфiка. Крiм того, треба звернути увагу на систему освiти, яка в кожнiй країнi має свої особливостi i треба пристосовувати цю тему до конкретних умов викладання кожної країни.

Що стосується викладання Голокосту в Українi, то , на мiй погляд, найкращий варiант викладання цiєї проблеми в українських школах - у формi факультативу, поряд з викладанням в межах Програми Мiнiстерства освiти з iсторiї.

Литература