АССОЦИАЦИЯ ИУДАИКИ УКРАИНЫ
Еврейская история и культура в Украине:
Материалы конференции (Киев, 8 - 9 декабря 1994 г.)

© Ассоциация иудаики Украины

Володимир Паливода (Бердичiв)

ЄВРЕЙСЬКЕ ЖИТТЯ М. БЕРДИЧЕВА В 20-30 РОКИ 20 СТОЛIТТЯ (ЗА МАТЕРIАЛАМИ ГАЗЕТИ "РАДЯНСЬКИЙ ШЛЯХ")

Пiсля закiнчення першої свiтової та громадянської воєн, що принесли тяжкi страждання всiм народам України, в серединi 20-х рокiв починається вiдродження мiст, якi були сплюндрованi пiд час бойових дiй у 1914 - 21 р.р. До таких мiст належав i Бердичiв, повiтовий, а вiд 1925 р. окружний центр. Вже того часу за ним закрiпилася назва єврейської столицi, якщо не цiлої України, то Волинi. Варто пригадати, що в процентному вiдношеннi населення Бердичева дiйсно було переважно єврейським. Так, за даними довiдки Центрального статистичного комiтету мiнiстерства внутрiшнiх справ "Мiста Росiї в 1904 р." (СПб, 1906), з 65 864 мешканцiв Бердичева 78,4 % були євреями. Смерч вiйни значно поменшив цей вiдсоток. Тiльки вiд сiчня до березня 1919 р. на територiї України вiдбулося 100 погромiв, було вбито 100 тисяч євреїв, про що засвiдчив звiт Всеукраїнського товариства допомоги жертвам iнтервенцiї.

Але вже вiд 1924 - 25 р.р. в Бердичевi починається зрiст промисловостi, сiльського господарства, активiзується полiтичне та культурне життя, учасником якого було i єврейське населення мiста.

Гортаючи старi пiдшивки газети окркому, окрвиконкому, окрпрофбюро "Радянський шлях" за 1925 - 34 р.р., якi зберiгаються у фiлiалi Житомирського облархiву у м. Бердичевi, весь час натрапляєш на єврейськi прiзвища в усiх галузях громадського i полiтичного життя.

Євреї посiдали вищi посади в мiстi, що було справедливо з точки зору їх переважної бiльшостi та давнiх єврейських традицiй Бердичева. У вереснi 1925 р. секретарем президiї мiськради був обраний Шварцзон, а секретарем Окркому комсомолу Гiтерман. При Окркомi партiї дiяло Єврпартбюро, до складу якого входили: Щепетiн, Шварцзон, Горелiк, Зелiкман, Правдiн, Райхштейн, Штернберг, Бельман, Шейнман, Бер, Гельман, Правич, Беркович, Флейшман, Райтман. Цiкаво, що об'яви про це засiдання, а також про засiдання президiї мiськради друкуються українською мовою i на iдиш.

Слiд зазначити, що полiтика Радянської влади на той час сприяла розвитку нацiональних меншин. У вереснi 1925 р. т.в.о. голови ВУЦВК Буценко заявив в iнтерв'ю однiй з центральних газет, що на територiї України видiлено 174 нiмецьких, 69 росiйських, 52 польських, 28 болгарських, 27 грецьких, 16 єврейських, 13 чеських, 10 молдавських, 2 бiлоруських сiльради. 23 жовтня 1925 р. органiзується єврейська сiльрада мiстечка Ружин. Заохочується перехiд євреїв до хлiборобства. В окрузi 3 000 родин трудового єврейства отримують землю для обробiтку. Цей факт використовується також для того, щоб зменшити вiд'їзд євреїв до Палестини. Газета "Радянський шлях" друкує статтю "В сiонiстському раєвi", де землею обiтованою називається Україна, а не Палестина.

Згiдно з нацiональною полiтикою керiвництва України, єврейське населення мiста отримує змогу навчатися рiдною мовою. 20 жовтня 1925 р. у Бердичевi вiдкривається вища єврейська вечiрня школа типу рабфаку на 100 робiтникiв. Курс навчання - 3-х рiчний. Випускники школи мають змогу продовжувати навчання у вузах. Тодi ж у 2-й та 9-й школах мiста закiнчується перехiд перших груп на навчання єврейською мовою. Iнспектура народної освiти видiляє для закупки єврейської лiтератури 3 400 крб. До єврейського вiддiлу при профмеханiчнiй школi прийнято 40 учнiв. У Бердичiвському технiкумi хiмiчного машинобудування дiє український та єврейський сектор. Розвивається наука. В редакцiї "Радянського шляху" вiдбувається нарада редакцiйно-видавничої колегiї "Збiрника подiй 1905 р. на Бердичiвщинi", до складу якої входять Шпiцглоз, Шафран, Гофман, Мiшурiс. У Будинку радянської освiти на курсах українознавства працюють Кержнер, Трiбман, Фiшман, Каплан, Борух, Ушомiрський. Спiвробiтники мiсцевого музею революцiї Фiкс i Шлуглiт на сторiнках газети "Радянський шлях" в листопадi 1932 р. починають друкувати хронiку громадянської вiйни на Бердичiвщинi. Активно дiє Бердичiвське науково-медичне товариство, яке очолює ст. лiкар iнспектури охорони здоров'я Вольф Наумович Галлак.

У 20 - 30 рр в Бердичевi виходили друком газети на iдиш "Дер кустар", "Дер емес", "Дер арбетер", багатотиражка фабрики "Побєда" "Дер шлуглер". На жаль, автору не вдалося знайти в архiвах м. Житомира та Бердичева жодного примiрника цих газет, якi могли б стати безцiнним джерелом вивчення єврейського життя в нашому мiстi.

У червнi 1933 р. зi статтi редактора "Радянського шляху" Л.Новiцького "Бiльше пильностi в боротьбi з ухилами вiд генеральної лiнiї партiї" у мiстi розпочинається чистка рядiв ВКП(б), якiй судилося невдовзi перерости у хвилю кривавих репресiй. Першими жертвами чистки, а потiм i репресiй, стали робiтники фабрики "Побєда" Гершфельд, Гершойг, Думанiс, яких звинуватили в органiзацiї троцькiстської групи. (Одвiчна проблема палачiв та жертв. Головою райкомiсiї по чистцi був Коган, а головою ДПУ - Люблiн). В результатi чистки 1933 - 34 р.р., а також боротьби з так званим нацiоналiстичним ухилом Скрипника i змiною нацiональної полiтики в СРСР, яка стала русифiкаторською, змiнився й нацiональний склад мiських керiвних органiв. Якщо на другiй партконференцiї Бердичiвщини до складу мiськкому КП(б)У входили: Бойм, Беренштейн, Горенштейн, Лезман, Рубiнштейн, Фрейнкель, Хальтман, Шамiс, Фiкельберг, Мелер, то в 1935 р. нiкого з цих людей там вже немає.

Починаючи з 1936 - 37 р.р. газета "Радянський шлях" майже повнiстю присвячує свої статтi боротьбi з "ворогами народу", не подаючи нiяких цiкавих фактiв з єврейського життя м. Бердичева, що унеможливлює подальше його вивчення в рамках зазначеної теми.