АССОЦИАЦИЯ ИУДАИКИ УКРАИНЫ
Еврейская история и культура в Украине:
Материалы конференции (Киев, 8 - 9 декабря 1994 г.)

© Ассоциация иудаики Украины

Р.Кирчiв (Львiв)

ГРОМАДЯНСЬКО-ГУМАНIСТИЧНА ОСНОВА "ЖИДIВСЬКИХ МЕЛОДIЙ" IВАНА ФРАНКА

Безперечно, цикл "Жидiвськi мелодiї" I.Франка, починаючи вже вiд його назви, пов'язаний з традицiєю "Єврейських мелодiй" у європейськiй лiтературi (Дж.Байрона, Г.Гейне, М.Конопнiцької та iн.). Але превалюючим фактором у його генезисi були актуальнi громадянсько-гуманiстичнi тенденцiї українського поета. Передусiм заперечення iдеологiї антисемiтизму, палкий протест проти iнспiрування ворожостi до євреїв i єврейських погромiв, що за прямою спонукою i потуранням урядових чиновникiв наростали в Росiї у 80-х роках ХIХ ст. Уже при виникненнi першого вiрша "Самбатiон", що з'явився у 1883 р. пiд назвою майбутнього циклу "Жидiвськi мелодiї", I.Франко у своєму вступному словi поставив у пряму залежнiсть вiд єврейських погромiв у Росiї в 1881 р. та викликаної ним атмосфери тривоги серед єврейства у пiдавстрiйськiй Галичинi.

Наступного року пiд цiєю назвою з'явився вiрш "Пiр'я", також цiлком позначений гнiтючим настроєм єврейських погромiв у Росiї. Подаючи цi два вiршi циклу у першому виданнi збiрки "З вершин i низин" (1887 р.), I.Франко зазначив, що його вразила поширювана в той час єврейська пiсня з повторюваною апострофою до пiр'я "З розбитих жидiвських перин". Iншi шiсть творiв циклу (в їх числi i обширнi поеми), якi були написанi пiд час третього десятитижневого арешту I.Франка у серпнi-жовтнi 1889 р., постали пiд впливом почутих розповiдей про євреїв i роздумiв поета над єврейською проблематикою. Вiрш "Асимiляторам" усiм своїм iдейним пафосом спрямований не тiльки проти ворогiв єврейства, що намагалися "пригнути жидiв, покорити..., їх мову й закон розорити", але й поневолювачiв iнших народiв, зокрема українського, мова i права якого також найбрутальнiшим способом потоптувалися рiзноманiтними асимiляторами.

Палкий патрiотизм бiблiйного Якова, який заповiдає похоронити його не "єгипетським звичаєм", а на степовому шляху, по якому його плем'я змагатиме до свободи, до рiдного краю Палестини ("Заповiт Якова") екстраполюється i на волелюбнi змагання українського народу.

Поеми "Сурка", "У цадика", "З любовi", "По-людськи" - не тiльки талановите, з глибоким знанням i психологiчною проникливiстю вiдтворення типових реалiй життя i характерiв галицьких євреїв. Вони репрезентують переборення традицiйного стереотипу показу єврея в українськiй лiтературi лише як визискувача, панського прислужника, лихваря-"п'явкеса", i намагання сколихнути читача стражданнями знедоленої наймички Сурки, прагненням простих, чесних людей з єврейського середовища до щастя, неопоганеної "гешефтом" любовi, до того, щоб "чоловiком з людьми буть".

Сильно пролунала в цих творах тема добросусiдського спiвжиття i спiвпрацi євреїв з українським народом, серед якого i на землi якого вони живуть, - "як свiй з своїм", "по-людськи". Ця тема порушується I.Франком у багатьох його творах - художнiх i публiцистичних. У "Жидiвських мелодiях" вона набула особливо яскравого i сугестивного виразу.

Саме ця актуальна iдейно-змiстова наповненiсть поетичного циклу Франка, його високий гуманiстичний пафос, спрямований до свiдомостi i почуттiв сучасника, лiро-епiчна фактура i стилiстика з майстерним використанням єврейських мовних, фольклорних i етнографiчних елементiв найбiльшою мiрою збагачують традицiю "Єврейських мелодiй" у свiтовiй лiтературi, роблять твори цього циклу неповторним явищем.

Конче треба, щоб з "Жидiвськими мелодiями" I.Франка - в оригiналi i в добрих перекладах - мiг познайомитися якнайширший єврейський читацький загал. Це найкраще переконало б його, наскiльки абсурдними є тенденцiйнi видумки деяких авторiв про антисемiтизм великого українського письменника i мислителя.